Народилася С. Лагерлеф 20 листопада 1858 року в маєтку Морбака, у провінції Вермланд, що на півдні Швеції. Дівчинка вчилася вдома, росла під наглядом бабусі, яка прищепила Сельмі любов до народних казок і легенд. Це мало великий вплив на її творчість. У 1882 році С. Лагерлеф закінчила Стокгольмську Вищу вчительську семінарію, стала вчителькою і працювала в школі для дівчаток у Ландскруні. Тоді вона почала писати перший роман – «Сагу про Єсту Берлінга», який опублікувала в 1891 році. Наступна книжка – збірка оповідань «Невидимі зв'язки» – побачила світ у 1894 році. У 1920-х роках Лагерлеф звернулась у своїй творчості до жіночої теми, історії. Вона пише трилогію – «Перстень Левеншельдів», «Шарлотта Левеншельд», «Анна Сверд», а також біографію письменника Захаріаса Топеліуса.
Лісовий гном
Що це за тінь там, у кутку скрині? Ось вона поворухнулася… Ось поповзла по краю… Миша? Ні, на мишу не схоже…
Нільс аж очам не повірив. На краю скрині сидів малесенький чоловічок. Він наче зійшов із недільної картинки в календарі. На голові — крислатий капелюх, чорний каптанець оздоблений мереживним коміром і манжетами, панчохи біля колін зав'язані пишними бантами, а на червоних сап'янових чобітках виблискують срібні пряжки.
«Так це ж гном! — здогадався Нільс. — Справжнісінький гном!»
Мати часто розповідала Нільсові про гномів. Вони живуть у лісі, вміють говорити і по-людськи, і по-пташиному, і по-звіриному. Вони знають про всі скарби, які хоч сто, хоч тисячу років тому були зариті в землю. Захочуть гноми — взимку на снігу квіти зацвітуть, захочуть — улітку річки замерзнуть.
Ну а боятися гнома не варто. Що лихого може заподіяти така крихітна істота!
До того ж гном не звертав на Нільса ніякої уваги. Він, здається, нічого не бачив, окрім оксамитової, розшитої дрібними річковими перлами безрукавки, що лежала в скрині аж під віком.
Поки гном милувався химерним старовинним візерунком, Нільс уже думав, яку б штуку утнути з дивовижним гостем.
Цікаво було б зіштовхнути його в скриню і потім зачинити віко. А можна ще ось що…
Не повертаючи голови, Нільс оглянув кімнату. У дзеркалі вона відбивалась уся як на долоні. На полицях у строгому порядку вишикувалися кав'яник, чайник, миски, каструлі… Біля вікна — комод, заставлений усякою всячиною… А ось на стіні — поряд з батьківською рушницею — сачок для ловлі мух. Саме те, що потрібно!
Нільс обережно зісковзнув на підлогу і зірвав сачок із цвяха.
Один змах — і гном забився в сітці, як спіймана бабка.
Його крислатий капелюх збився на потилицю, ноги заплуталися в підлогах каптанця. Він борсався на дні сітки і безпорадно розмахував руками. Та щойно йому вдавалося трохи підвестися, Нільс струшував сачок, і гном знову падав униз.
— Послухай, Нільсе, — заскиглив нарешті гном, — відпусти мене на волю! Я дам тобі за це золоту монету, велику, як ґудзик на твоїй сорочці.
Нільс на мить задумався.
— Що ж, це, мабуть, непогано, — сказав він і перестав розгойдувати сачок.
Чіпляючись за ріденьку тканину, гном вправно поліз угору Ось він уже вхопився за залізний обруч, і над краєм сітки показалася його голова…
Тут Нільсу спало на думку, що він продешевив. Упридачу до золотої монети можна було зажадати, щоб гном учив за нього уроки. Та мало що ще можна придумати! Гном тепер на все згодиться! Коли сидиш у сачку, сперечатися не станеш.
І Нільс знову трусонув сітку.
Але тут раптом хтось дав йому такого ляпаса, що сітка випала у нього з рук, а сам він сторчголов покотився в кут.
Джерело: Лагерлеф С. Лісовий гном / С. Лагерлеф ; пер. з рос. В. Герман ; худож. С. Набутовський // Дивовижні мандри Нільса з дикими гусьми : повість-казка : для мол. шк. віку. – Київ, 2007. – С. 7-9. – (Подорож у казку).
Немає коментарів:
Дописати коментар